Депресія vs хандра: як відрізнити і що робити далі

Депресія як хвороба, а не слабкість характеру

«Візьми себе в руки», «в інших все набагато гірше», «просто не думай про це» — подібні поради чув майже кожен, хто намагався розповісти про свій стан. Вони не лише не допомагають, але й завдають реальної шкоди: посилюють почуття провини, сорому та відчуття власної «неправильності».

Депресія — це захворювання. Таке саме, як діабет або гіпертонія. При депресії порушується робота нейромедіаторних систем мозку — передусім серотонінової, дофамінової та норадреналінової. Це фізіологічні, вимірювані зміни — а не «просто поганий настрій».

За даними ВООЗ, депресія — провідна причина інвалідності у світі. Нею страждають понад 280 мільйонів людей. І вона добре піддається лікуванню: при правильно підібраній терапії 60–80% пацієнтів відзначають значне покращення.

Критерії депресії за DSM-5

Для постановки діагнозу необхідна наявність п'яти і більше симптомів протягом двох і більше тижнів, причому хоча б один — пригнічений настрій або втрата інтересу/задоволення:

• Знижений настрій більшу частину дня майже щодня.
• Помітне зниження інтересу або задоволення від усіх або майже всіх видів діяльності (ангедонія).
• Значне зниження або набір ваги; зниження або підвищення апетиту.
• Безсоння або гіперсомнія.
• Психомоторне збудження або загальмованість.
• Втома або втрата енергії майже щодня.
• Почуття власної нікчемності або надмірна, неадекватна провина.
• Зниження здатності мислити, концентруватися або приймати рішення.
• Повторювані думки про смерть, суїцидальні думки.

Тест PHQ-9

PHQ-9 — валідований скринінговий інструмент. За останні два тижні наскільки часто вас турбував кожен із таких станів? Оцініть: 0 — ніколи, 1 — кілька днів, 2 — більше половини днів, 3 — майже щодня.

• Знижений інтерес або задоволення від занять справами.
• Пригніченість, туга, безнадійність.
• Труднощі зі сном або надто довгий сон.
• Почуття втоми або слабкості.
• Поганий апетит або переїдання.
• Негативні відчуття щодо себе — відчуття невдачі або провини.
• Труднощі з концентрацією.
• Уповільненість рухів або мовлення; або, навпаки, неспокій, непосидючість.
• Думки про те, що краще б вас не було, або бажання заподіяти собі шкоду.

Інтерпретація: 0–4 — мінімальна депресія; 5–9 — легка; 10–14 — помірна; 15–19 — помірно тяжка; 20–27 — тяжка. При будь-якому балі вище 9 рекомендується консультація фахівця.

5 ключових відмінностей депресії від «просто суму»

• Тривалість. Сум — реакція на конкретну подію, що проходить за кілька днів. Депресія триває два і більше тижнів.
• Ангедонія. При депресії людина втрачає здатність радіти речам, що раніше приносили задоволення.
• Вплив на функціонування. Депресія порушує здатність виконувати повсякденні завдання.
• Соматичні симптоми. Фізична важкість, болі в тілі, загальмованість рухів і мовлення.
• Когнітивні викривлення. Стійкі негативні переконання про себе, світ і майбутнє.

Види депресії

• Великий депресивний розлад (ВДР) — найпоширеніша форма.
• Дистимія — хронічна депресія з менш вираженими симптомами, що триває не менше двох років.
• Сезонний афективний розлад (САР) — депресія, пов'язана з певними порами року.
• Післяпологова депресія — виникає у 10–15% жінок протягом першого року після пологів.
• Біполярна депресія — депресивні епізоди в межах біполярного розладу.

Сучасні підходи до лікування

• Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — золотий стандарт із доказовою базою.
• Медикаментозне лікування. Антидепресанти ефективні при помірній і тяжкій депресії. Підбираються лікарем-психіатром.
• Спосіб життя. Фізична активність — єдиний нефармакологічний метод із доведеним ефектом.
• Транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС) — застосовується при лікарсько-резистентних формах.

Як підтримати близьку людину з депресією

• Слухайте без порад і оцінок.
• Не знецінюйте переживання.
• Пропонуйте конкретну допомогу.
• Допоможіть знайти фахівця.
• Стежте за ознаками суїцидального ризику.

Медичне застереження: ця стаття має інформаційний характер і не є медичною консультацією. Встановлення діагнозу та призначення лікування — виключна компетенція лікаря. Якщо ви підозрюєте у себе або близької людини депресію — зверніться до фахівця.